Якось Інокентій написав пост та опублікував його в інтернеті.
Не минуло й п’яти хвилин, як у його профіль зазирнув коментатор Василь і написав, що пост – фігня, бо він надто довгий.
Ти маєш рацію, – тільки й відповів йому Інокентій.
А потім прийшов коментатор Петро і написав, що пост фігня, бо він надто короткий.
Ти маєш рацію, – і йому написав у відповідь Інокентій.
Все це листування побачила Надія і запитала, як же це так і Василь, і Петро можуть бути праві, якщо вони говорять про один і той самий пост зовсім протилежні речі?
Ну, а що я міг ще відповісти? – написав Інокентій, – якщо у світі Василя цей пост надто довгий, а у світі Петра він надто короткий, хто я такий, щоб це спростовувати?
Ні, ну так не можна! Це повна фігня! – не вгамувалася Надія.
Ти маєш рацію, – відповів їй Інокентій, ліг у ліжко і заснув спокійним міцним сном.
Він завжди міцно спав з того часу, як зрозумів, що в інтернеті всі мають рацію.
Автор: Андрій Ралько